Місто – це зазвичай не лише територія. Навчаючись у школі чи університеті нам з малечку ставлять у приклад людей, що народилися і виросли на тій самій землі, що й ми. Адже лише так кожен із нас може повірити у власні сили та в майбутньому досягти значних перемог. Якщо хтось такий, як ми зробив великий крок до успіху, хтось хто ходив тими ж вуличками і сидів на цих же лавочках в скверах, то значить це можемо і ми. Саме тому дуже важливо знати, хто із земляків знайшов свою дорогу до величі і як він це зробив. Бо якщо докопатись до істини, то місто – це завжди про людей та їх історії злетів, падінь і перемог. Тож ми підготували розповідь про шлях заслуженої актриси України – Марини Демб, що прославила своє місто. Далі на zhytomyr-trend.
Становлення актриси
З самого дитинства пані Марина зовсім не мріяла стати актрисою, насправді маючи математичні здібності вона малювала собі зовсім інше майбутнє. Але одного разу вирушивши на концерт відомих виконавців у своєму місті, тоді ще зовсім юна дівчина, споглядаючи співаків, що виступали на сцені – зрозуміла, що вона була б значно щасливішою стоячи зараз там разом із відомими виконавцями, а не серед глядачів. Це і стало відправною точкою у кар’єрі, саме тому Марина вступила у Житомирське училище культури. Там студентці пощастило мати неймовірну викладачку, Наталю Миколаївна Тімошкіну, яка в майбутньому стала художнім керівником театру, де працює акторка. Пані Наталя навчаючи студентів завжди показувала їм справжні реалії і таким чином підготувала майбутніх служителів Мельпомени до того, що це буде зовсім непростий шлях. Отримавши ефективні знання, артистка прийшла працювати до Житомирського академічного українського музично-драматичного театру ім.І.Кочерги, де на неї чекало багато ролей і випробувань і було досить важко призвичаїтись до того, що постійно потрібно перемикатись, проживати різні життя на сцені, але воно того було варте.
Про ролі
Актриса за своє життя зіграла не один десяток ролей і кожна з них потребувала важкої роботи. Звичайно все розпочинається із тіла, адже воно є головним інструментом працівників сцени. Кожен день пані Марина розпочинає репетиції із години спорту – це можуть бути репетиції танців або ж проста розминка, але це обовʼязкова складова. Окрім цього акторка зізнається, що маючи досить жвавий темперамент, вона потребує додаткових фізичних навантажень і у вільний час задовольняє цю потребу відвідуючи спортивну студію. Потім звичайно йде більш глибока підготовка, яка вміщує у собі не лише репетиції, але й внутрішнє налаштування. Однією з найважчих і водночас найглибших для актриси було виконання ролі у виставі “Украдене щастя”. Річ у тім, що персонаж, якого грала Марина Демб у цій пʼєсі був дещо схожі на неї саму, але ця схожість була закритою стороною характеру артистки в особистому житті і тому їй було досить важко спочатку перевтілитись на сцені. Та результат був вартий старань, як на акторському, так і та психологічному рівнях.
Щодо моно-вистави “Жінка в стилі джаз”, то це був досить авантюрний задум, адже все залежить від тебе, якщо ти єдиний виконавець на сцені. Актриса мала вийти за межі та розкріпостити саму себе, все для того аби показати, яка вона справжня жінка, бо ж в цьому полягала вся суть пʼєси. Все вийшло на всі сто відсотків, адже автор вистави одного разу завітав переглянути своє творіння і був приємно вражений, а хто ж як не сам творець буде казати про успіх свого доробку.
Взагалі, актриса вважає, що знаходиться у розквіті своїх сил і хоче грати чим більше ролей, адже це те чим вона живе і що дарує їй щастя.
Особисте життя
Батьки Марини завжди з розумінням ставились до вибору доньки і підтримували її на кожному етапі. Тато актриси був військовим і мав досить активний спосіб життя, що потім передалося і самій акторці. Мати ж навпаки відрізнялась творчою натурою, що теж відіграло важливу роль у мистецькому житті Марини.
Але крім батьків жінка має також чудового чоловіка і двох прекрасних діток, що є ще однією групою підтримки для актриси. Будучи хорошою дружиною та мамою, Марина знаходить час аби самостійно займається господарством і постійно приділяє увагу діткам. Сімʼя це місце сили для актриси і вона вважає, що це і є її головним успіхом. Після важких вистав, коли енергії щось робити немає, жінці допомагає просто прийти додому і там набратися любові від найрідніших людей.
Під час війни
Все однозначно змінилося в той момент коли до країни прийшла війна. Актриса була змушена з дітьми переїхати до Німеччини у перші місяці, але повернувшись одразу її потягнуло до театру. Виконуючи ролі в непрості часи, жінка відмічає на скільки змінилась аудиторія. Здається, що глядачі все частіше почали відвідувати стіни театру і неодноразово дякували акторці особисто за те, що вона продовжує грати, адже людям це потрібно. За словами актриси у місті дуже багато переселенців і постраждалих, які приходячи на виставу відновлюють свої серця, саме тому, під час війни, професія актора стала ще більш необхідною.
Ось така різна: актриса, донька, жінка і мама, що живе із вогником в очах. Вона знає простий рецепт щастя – варто робити те, що любиш. Саме тому кожна сфера її життя просякнута успіхом.
