Пісня-це не лише вид мистецтва. Скільки виразів складено про пісні. Дехто каже, що з нею ліпше жити і переживати життєві труднощі. Без музики важко уявити будь-яке українське свято, будь-то весілля чи ювілей. Через неї можна відчути розкриття душі. Споконвіку українці любили співати пісень, коли збирається родина. І саме в такі моменти співає не лише тіло а і душа. Далі на zhytomyr-trend.
Козаччина
Історично склалося, що в підручниках історії України і літератури неймовірна кількість згадувань про українську пісню. В часи козаччини мало було пісень, які мали веселий мотив. Адже на долю українських людей випало чимало випробувань і страждань. Відповідно пісня для нашого народу була, як заспокійливе для душі українця. Сум, туга і біль передавалися через слова і музику, адже саме пісня могла в ті часи розлетітися по світу зі швидкістю світла.
Минали століття
Йшли роки, змінювалися покоління і менталітет нашого народу. Незмінним залишалася любов українця до нашої пісні. Все більше з’являлося приводів для позитивних настроїв серед українського народу, відповідно змінювалися мотиви наших пісень. З настанням ХХ століття українську музику почали розбавляти іноземні пісні і тих виконавців, про яких Тарас Григорович Шевченко казав «москалі». Самі того не розуміючи наш славетний український народ підсадили на голку чужинської музики. І вся біда в тому, що ми маємо наших солов’їв, яких перестали помічати.
На початку 2000-х років вся країна уважно слідкувала за всеукраїнськими фестивалями, увага до яких була прикута чи не кожного українця. Чого лише варті назви таких фестивалів, як Таврійські ігри, Червона Рута, Співоче поле, Крок до зірок і багато інших. Натомість сталося як сталося. Самі того не підозрюючи, на цьому була поставлена жирна крапка і українська пісня стала на своїй землі чужою. З вікон домівок все частіше лунали пісні, на мові, якщо так можливо сказати, яка не дуже нам рідна. І виконували ці пісні, що саме страшне, наші українські виконавці.
Осуджувати ніхто нікого не буде, певне через те, що це були непоодинокі випадки, так себе поводила вся країна, і чого лише варта пісня «алкоголичка»-Артура Пирожкова, під яку відривалася вся країна. Простими словами, ми забули своє, рідне. Сумно, справедливо, але факт.
Житомирська земля має своїх відомим співаків, і ось тут не все так сумно, адже всі вони майже не мають хітів мовою чужинців і практично всі свої твори виконують рідною мовою.
Житомирські співаки
Анатолій Говорадло
Саме ім’я нашого земляка мало відомо, як сольного виконавця. Широкому загалу українців він відомий, як учасник «ВІА Світязь». Народився в місті Житомир в 1966 році. Поштовхом до початку творчого шляху став факультетський ансамбль «Музики», який діяв в університеті, де і навчався Анатолій. А навчався заслужений артист України в Житомирському педагогічному університеті. Гурт має безліч хітів і всі вони виконані рідною мовою. Найвідоміші хіти гурту знають не лише в Житомирі а і по всій Україні.
- Ні, я не ту кохав (виконана з гуртом «Тартак»)
- Донечка
- Шикидим
Ніна Матвієнко
Народилася в Житомирській області, в Ємільчинському районі 10 жовтня 1947 року. Народна артистка України. Всіх звань видатної співачки і не порахувати. Простіше буде сказати, що позмагатися в кількості титулів хтось з сучасних виконавців навряд зможе. Всі свої музичні твори виконує виключно державною мовою. Гордість не лише Житомирщини, а і всієї держави. По жіночій лінії в династії Ніни Митрофанівни майже творчі особистості. Донечка-заслужена артистка України Антоніна Матвієнко. Матір Ніни Матвієнко, Антоніна Ільківна також була співачкою, мала унікальний дар і могла виконувати пісні в 4 голоси. Один з перших дисків Ніни Матвієнко містив виключно пісні її матері. Найвідоміші пісні:
- Сіла птаха
- Ой летіли дикі гуси
- Червоне серце (виконана з багатьма українськими співаками)
Валерій Харчишин
Фронтмен гурту «Друга ріка». Народився в Любарі 26 травня 1974 року. Закінчив Житомирське училище культури та мистецтв імені Івана Огієнка. Виступав в ансамблі Льонок. В 1994 році керував всесвітньо відомим хором «Орея». Творчий доробок гурту «Друга ріка» складає 7 альбомів. Всіх хітів хлопців не перелічиш. Впевнено можна констатувати, що бойз бенд більш ніж просто відомий на всю Україну. Всі пісні гурту виконуються виключно українською мовою. І нехай всі беруть приклад.
Хор «Орея»
Без жодного перебільшення «Орея»-гордість і візитівка нашого краю. В 1986 році Олександр Вацек зміг зібрати в одному колективі десятки талановитих і обдарованих житомирських співаків. Йому вдалося з самородків, за допомогою важкої праці, зробити діамант в оправі. Вислови світових оперних співаків кажуть про те, що житомирська хорова капела є однією з кращих у світі. Хор складається із 32 співаків. 8 басів, 8 тенорів, 8 альтів і 8 сопрано роблять з нашого хору одного із найоригінальніших по підбору голосів. Виконують лише українські твори і хіти сучасних композиторів. Щороку «Орея» роблять Європейське турне, де виступають в концертних залах європейських країн таких як: Польща, Іспанія, Швейцарія, Італія, Німеччина, Норвегія. І це не враховуючи тих випадків, коли наших співаків запрошують виступити в інші країни. Найвіддаленіша точка на земній кулі, де лунали твори у виконанні хору із Житомирщини-це була Південна Корея, місто Інчон. Приємно констатувати, що наше місто має такий цінний алмаз. Про хор можна сказати, що це не лише колектив зірок, це зірка Житомирщини і горить вона яскраво на творчій мапі світу.
Ось такі вони, наші, рідні, житомирські солов’ї, одні з тих хто тримає марку української пісні. Не хочеться вірити в те, що українська пісня відійде в історію. Сподіваємося, що творчий запас пісень поповнюватиметься нашим українським продуктом. Чомусь ми помандрували десь далеко, щоб знайти краще. А це саме краще, було тут, поруч. І не потрібно дивитися за обрій. Варто просто простягнути руку і зрозуміти, що наша пісня вона найкраща у світі.