Житомирський період гурту “Друга ріка”

1995 року в Житомирі почалася музична співтворчість Валерія Харчишина, Віктора Скуратовського й Олександра Барановського. За два з половиною десятиліття гурт став одним із найпопулярніших українських рок-гуртів. “Друга ріка” кілька разів брала участь в фестивалі “Таврійські ігри”. На однойменному телефестивалі пісні гурту здобували звання “Пісня Року”. Гурт також представляв Україну на міжнародних фестивалях у Польщі та Білорусі. Далі на zhytomyr-trend.

З моменту виходу першого альбому 2000 року склад майже не змінювався — 2014 року Віктор Скуратовський відійшов від музики та зайнявся режисурою кліпів, а 2003 року до гурту долучився клавішник Гера Сергій.

Сам фронтмен був учасниками і ведучим телевізійних шоу та церемоній нагородження. Харчишин отримав 2008 року премію як найкращий вокаліст НЕПОПСА, а за рейтингами “Козирне життя”, журналів “Наталі”, “Viva!” та “ELLE” визначений як найпривабливіший та найстильніший чоловік України. Олександр Барановський творить під псевдо Короладо. Віктор Скуратовський був у гурті до 2014 року, потім поринув з головою у кліпмейкерство. Разом з цим, Скуратовський підтримує гарні стосунки із колишніми колегами і навіть робить кліпи для гурту.

Більшість текстів написав фронтмен гурту Харчишин, а музику до пісень — музиканти “Другої ріки”, зокрема, Барановський. Тексти вирізняються щирістю.

Харчишин і Житомир

Якщо Скуратовський і Барановський народилися у Житомирі, то Харчишин — в місті Любар. Харчишин ще малим проїжджав місто, коли їздив до рідних у Андрушівському районі. Як він згадував, ще тоді він знав, що Житомир стане його домом. Після закінчення школи 1989 року Валерій вступає до Житомирського училища культури та мистецтв імені Івана Огієнка і навчається на духових інструментах, мешкає в гуртожитку. На початку 1990-тих Харчишин знайомиться із Віктором Скуратовським, який зав’язав з ним розмову про музику.

Після навчання вступає у ансамбль “Льонок”, потім — у “Козацький хор”. 1994 року обіймає посаду директора “Орея” і гастролює Європою. Харчишин використовував посаду і можливості директора для розвитку гурту “Друга ріка”. Першими музичними захопленнями музиканта була творчість Віктора Цоя, “Depeche Mode” і “The Cure”. Захоплення англомовними піснями допомогло музиканту освоїти англійську.

Харчишин казав, що у його є три міста, які можна назвати домом: Любар, Житомир, Київ.

Поява гурту

Репетиції почалися з 1995 року, хоча самі музиканти називають їх несерйозно “якимись там репетиціями”. За словами самих музик, вони відрізнялися від неформальних житомирських музикантів тим, що взагалі не вміли грати на музичних інструментах. Як казав Валерій Харчишин, тоді вони були “депешистами, які намагаються грати на гітарах”.

Гурт об’єднала їхня улюблена музика. Харчишин грав на трубі, спробував бути ударником. Віктор Скуратовський швидко освоїв бас-гітару, хоч спершу був на вокалі. Так Харчишин став на вокал попри його небажання. Спершу репетирувала там, де приходилося — гурт ще не був відомим і комерційно успішним, аби зняти репетиційну базу. Репетиції проходили на місцях роботи учасників гурту. Річани репетирували у гаражі гітариста, у рок-клубі “Конюшня”, на репетиційній базі хору “Орея”, в Житомирському університеті імені Франка тощо. 1996 року гурту виділяли на вечір аудиторію у філфаці в ЖДУ ім. Франка.

Важко було знайти однодумців-музикантів, як казали музики, більшість приходили на одну-дві репетиції та зникали. Потім у гурті з’явився Олексій Дорошенко (прізвисько — Дорош), який до цього грав на ударних у группі “Контрабанда”. Харчишин згадував, що спершу Олексій часто прогулював репетиції, тому доводилося його зацікавлювати анекдотами, преміями.

Перші виступи

Спершу репертуар гурту був переважно англомовним. 1996 року “Second river” дав концерт у авдиторії філфаку, де раніше були репетиції.

Того ж року на Дні Житомира гурт мав досвід виступу на ящиках кока-коли. Під час фестивалю “Студентські струни” музиканти познайомилися із композитором-бардом Володимиром Шинкаруком. Він сказав річанам, що їм треба співати українською, а саму музику зробити різноманітнішою. Ці поради музиканти врахують надалі при написанні своєї музики.

1997 року музиканти дали спільний концерт із “Контрабандою” в кінотеатрі “Жовтень”, де раніше проводили репетиції. Разом із цим гуртом “Друга ріка” їздила у спільне турне Житомир-Бердичів.

Одне місто — дві назви

Тріо вирішили стати гуртом 1996 року. Спершу музична група взяла назву “Second river” за ініціативою Віктора Скуратовського. Англомовна назва була навіяна назвою альбому “Sixteen Stone” гурту “Bush”. Ця назва альбому схоже звучала із “Second river”. Спершу вирішили врахувати цю назву, але не ухвалювати. Оскільки потім не знайшли кращу назву, вирішили користуватися цією.

Під час підготування 1998 року до відомого фестивалю “Червона рута-1999” річани вирішили українізувати назву. Після настання популярності музиканти почали писати статті, давати інтерв’ю, де потрібно було обґрунтувати назву. Почали пояснювати, що це метафора “друге життя”, яке музики відчули після знайомства і початку спільної творчості.

Пізніше, переглянувши перспективи і плани, гурт переїжджає до Києва.

Ностальгія за містом

6 вересня 2021 року річани презентували пісню і відеокліп “Остання”. Кліп для нового синглу зняли у Житомирі. У відео потрапляють кадри з гідропарку, скелі Чацького, пішохідний міст, Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера, літній театр “Ракушка”, кінотеатр “Жовтень”, башту водопостачання, сквери Житомира та камінь на Замковій площі.

Ці місця пам’ятні не лише самим музикантам, а й кожному житомирянину. Тож цей кліп торкнеться душі кожного.

Музики заявили, що образ “останньої дівчини” у пісні означає ту людину чи ту річ, які підштовхнули, надихнули митця творити.

Ця пісня — про початок творчого шляху, який для “Другої ріки” почався в Житомирі. Ліричний герой пронизує куплети зізнаннями про першу пісню, незграбну гру на гітарі, перші вірші тощо.

Житомир в очах “Другої ріки”

Учасники гурту хотіли б покращити ситуацію в місті для музичних гуртів. Зі власного досвіду річани знають, як важко в місті знайти репетиційні сцени, місця, де можна орендувати чи купити якісні іструменти тощо — у такому великому місті все це має бути!

Валерій Харчишин висловив бажання створити спільний проєкт з акапельним хором “Орея”, де він тривалий час працював. “Друга ріка” уже реалізувала спільний проєкт із “JazzEx”, але для “Ореї” гурт ще не має належної пісні.

Гурт “Друга ріка” — важливий символ Житомира. Зокрема, доля цієї музичної групи показує, що українське навіть обласне місто не має що запропонувати музикантам, тому вони виїжджають.

У Житомирі відбулися знайомства “кістяка” гурту. У місті сталося становлення цих музикантів і як митців, і як людей. Тут проводили перші репетиції та перші виступи, робили перші висновки як музиканти після перших помилок. Окрім перших перемог, гурт відчув потребу продовжити свій шлях у столиці.

Гурт “Друга ріка” став орієнтиром для молодих гуртів, як стати успішними музикантами, зробивши ставку на прості та щирі тексти і нескладну приємну музику.

Comments

.