Геніальний український поет, драматург, літературний критик Іван Франко у своїх напрацюваннях дуже тонко характеризував розвиток та становлення українського театру. Його головним переконанням було те, що уся могутність та потужність українського театру мала в основі національну самобутність, яка розвивалася, закріплювалася та зберігалася для наступних поколінь. Далі на zhytomyr-trend.
Найкращим репертуаром в різний час були та є постановки за історіями з буденного життя українського народу. Саме такі п’єси почали з’являтися в репертуарі перших аматорських театрів, які передували формуванню професійних.
Непрофесійні актори, режисери та постановники аматорського театру завжди мали особливий зв’язок з глядачами, адже вони виступали основним критерієм відбору репертуару. Режисер на основі вподобань народу та можливостей свого акторського колективу, формував список театральних постановок, відбирав те, що обов’язково має відгукнутися по ту сторону сцени. Зазвичай це були найгостріші питання, які поставали в суспільстві, конфлікт інтересів різних верств населення, драматичні історії кохання.
Перші аматорські постановки почали з’являтися у родинах заможних панів, губернаторів, вельмож. Акторами були кріпаки, селяни, різноробочі, які були талановиті у співах, танцях та мали певні акторські здібності. Згодом аматорські драматичні гуртки почали з’являтися в навчальних закладах, при заводах, фабриках, у Будинках культури та місцевих клубах.
Житомирщина по праву може пишатися розгалуженою системою народних аматорських театрів, які широко поширені на її території.
На території Житомирської області існує понад двадцять аматорських театральних колективи. Це – народні аматорські театри Ємільчина, Бердичева, Романова, Коростишева, Коростеня, Новоград-Волинського, Народичів та інших маленьких міст та селищ Житомирщини, які активно популяризують аматорську театральну майстерність.
Кожен з цих аматорських театрів має свою захоплюючу історію. Розглянемо декілька з них, аби мати уявлення про історію формування цієї важливої ланки театральної дійсності Житомирщини.
Народний аматорський театр Новоград-Волинського МПК Ім. Лесі Українки
Аматорське театральне об’єднання було сформоване в 1949 році в міському Палаці культури. Репертуар театру налічує близько 80-ти постановок українських та закордонних авторів. Найпопулярнішими є п’єси – “Назар Стодоля” Тараса Шевченка, “Запорожець за Дунаєм” Семена Гулака-Артемовського, опера Миколи Лисенка “Наталка-Полтавка” та інші.
Театр акторів-аматорів містечка Новоград-Волинського був один з перших, хто отримав почесну відзнаку – “народний аматорський театр” у 1959 році за значні досягнення драматичного колективу в популяризації театральної майстерності акторів-аматорів.
Режисером театру з 1965 року був Петро Сурай, який майже усе своє життя присвятив процвітанню та вдосконаленню аматорського театру в Новоград-Волинському. Петро Іванович є Кавалером Ордену “Знак пошани” та заслуженим діячем мистецтв України.
Завдяки ініціативі керівника театру, його майстерній організаційній роботі театральний колектив з успіхом ставить велику кількість відомих постановок за творами відомих митців – Л. Українки, О. Довженка, М. Старицького, О. Кобилянської та інших.
До того ж, драматичний колектив неодноразово був лауреатом різних фестивалів, конкурсів та мистецьких змагань. Однією з останніх нагород – акторський колектив став лауреатом конкурсу аматорського мистецтва на Житомирщині у 2008-му році. Петро Іванович Сурай був нагороджений сцеціальною премією за кращу режисерську постановку за твором геніальної Лесі Українки “На полі крові”. На цьому театральні митці не зупиняються, а впевненими кроками йдуть до нових перемог на театральній арені.
Народний аматорський театр місцевого факту Ємільчинського районного будинку культури
У 1950-х роках енергійні працівники місцевого Будинку культури у співпраці з бібліотекарями районного центру Ємільчине створили театральний аматорський гурток. Завдяки спільним зусиллям, умінням та особистим творчим якостям колективу вдавалося створювати цікаві сценарії, які далі успішно вони втілювали на сцені. Кожна нова постановка додавала безсумнівно цінного досвіду, щоб вдосконалюватися ще більше.
Провінційний фольклор, народні традиції та незвичні життєві ситуації сільського побуту – це становило основу більшості театральних виступів. Потрохи репертуар поповнювався улюбленими виставами – “Весілля”, “Ємільчинський ярмарок”, “Народини” та “Щоб казку дійсністю зробити”. Особливістю даного аматорського театрального колективу є вміння створити народний спектакль, де простою мовою озвучують гострі питання, нагальні проблеми або радісні моменти в житті. Усе дбайливо оформлюють у виставу, де можна не лише прослухати щиру українську пісню, але і поспівчувати, порадіти або поплакати.
Драматичний колектив з успіхом виступав на різних театральних сценах Житомирської області, брав участь у творчих конкурсах, різноманітних святкуваннях. 1987 року отримав звання “народний аматорський театр місцевого факту”. Репертуар поступово поповнюється новими творчими роботами – “На Івана Купала”, “Ємільчинське весілля”, “Проводи в армію”.
Під керівництвом талановитого режисера Галини Омелянчук актори-аматори плідно працюють надалі та здобувають нові перемоги на районних та обласних мистецьких конкурсах.
Народний аматорський театр Романівського районного будинку культури
За ініціативи тогочасного керуючого районним будинком культури Івана Миколайовича Бабича була сформована агітаційно-художня бригада, тобто театр місцевого факту. До творчого колективу вступили діячі культури та освічена інтелігенція селища Романова. Спершу митці розробляли сценарій, вирішували усі організаційні моменти та почали виступати перед шанованими працівниками колгоспів. Це були перші кроки становлення аматорського театру в Романові.
Успішним стає для колективу 1964 рік, коли аматорський театр брав участь в творчому конкурсі, який був приурочений до 150-ї річниці дня народження Великого Кобзаря – Тараса Шевченка. Творчий колектив був нагороджений пам’ятним дипломом ІІ-го ступеня.
Впродовж наступних років аматори напогливо збагачували свій репертуар, створили власну унікальну програму “Єдине у нас бажання”, яка з іншого боку розкрила самобутній колектив театру. Учасники навіть розробили свій власний логотип – плуг, який символізував створення прекрасного і красивого на щойно обробленій землі. Відтоді називали себе аматорським театром “Плуг”.
У 1972 році Романівські актори-аматори вибороли третє місце в рейтингу кращих мистецьких колективів республіки, а 1977-го “Плуг” стає Лауреатом Всесоюзного Фестивалю трудящих. Амбітна та креативна керуюча театром Ірина Савчук надалі мотивує свій колектив аби досягати більше, створюючи прекрасні та важливі мистецькі проекти.
Народний аматорський театр Народницького районного будинку культури
Колектив Народницького аматорського театру створили завзяті та активні працівники з районного Будинку культури у 1951 році. Колектив здебільшого складався з творчих людей, які були закохані в мистецтво, хоча володіли різними професіями, мали різний вік та соціальний статус. З кожним новим виступом перед глядацькою аудиторією, актори-аматори здобували цінний досвід, покращуючи акторську майстерність, опановуючи нові навички ораторського мистецтва.
Свої театральні постановки, а їх було близько п’ятдесяти за рік, мистецький колектив представляв передовикам фермерського господарства, працівникам заводів, фабрик та колективам агропромислового комплексу. Крім того брав активну участь у всіх обласних святкуваннях, річницях та конкурсних фестивалях.
Актори майстерно підкорювали серця глядачів гострою тематикою своїх постановок, а щире виконання з душею не залишили нікого байдужим. Почесне звання “народний аматорський театр” колектив отримав у 1980 році. Це стало своєрідним стимулом працювати більше, щоб і надалі створювати прекрасні речі. Щороку до колективу приєднуються молоді люди зі сфери культури, які додають свої нотки креативу до традицій та самобутності Народицького аматорського театру.
Аматорський театральний рух широко розповсюдився по території Житомирської області та успішно існує вже кілька десятків років. Колективи театрів через літа зуміли зберегти оригінальний характер своїх постановок, блискуче створюють свої власні спектаклі, які не просто популяризують театральне мистецтво для всіх верств населення, а воно стає ближчим та зрозумілішим.