Як часто буває в людському житті, коли народилася людина в одному місті і через обставини змушена працювати в іншому. У більшості випадків все закінчується переїздом на постійне місце проживання. Так сталося і з героїнею нашої розповіді, яка народилася на західній Україні, але переїхала жити і творити до Житомира. Наша історія про уродженицю Тернопільщини, що полишила файне місто і перебралася до Житомира. Та чи стало наше місто для актриси файним діємося далі на zhytomyr-trend.
Карпович Ольга Володимирівна
30 травня 1971 року на Тернопільщині в селі Бережанка Лановецького району народилася дівчинка Оля на прізвище Скрипчук. Ще тоді ніхто й не підозрював, що доля приготувала для дівчинки творчу стежку, яка приведе її до Батьківщини Лесі Українки.
Як виявиться у майбутньому, місто на берегах Тетерева зіграє визначальну роль у творчій дорозі Ольги.
Варто зазначити, що у артистки є рідна сестра близнючка Оксана. Хтозна, можливо колись вона грала на сцені замість Ольги, та цю інформацію нам навряд хто розповість.
Ще змалечку сестри разом виступали на сценах району, сусідніх сіл і області.
Освіту також здобували разом у місті Нікополь навчаючись на вчителів музики.
Після, разом складають валізи і беруть курс до столиці, де навчаються в інституті Культури на вокально-хоровому відділенні. В стінах інституту нарешті дороги сестер почали розходитися у різних напрямках. В той час, як Оля співала Київському дитячому оперному театрі, то Оксана Київському театрі оперети.
Житомирщина
Отримавши дипломи у столиці сестри відправилися у різні напрямки. Оксана взяла Дрогобицький напрямок, а наша героїня відправилася підкорювати сцену Житомирщини.
З 1997 року Ольга офіційно працює в Житомирському академічному українському музично-драматичному театрі імені Івана Кочерги.
Приємно, що саме наше місто стало для Ольги доленосним не лише для карєри, а й для особистого життя. Саме на Батьківщині Сергія Корольова актриса зустріла кохання свого життя і згодом вийшла заміж за народного артиста України, який на 7 років раніше прописався в нашому театрі Миколу Карповича.
Цікаво, що Ольга родом з Тернопільщини, а Микола з Рівненщини. І як після таких історій кохання не вірити в іронію долі, і якщо така була доля закоханих зустрітися, вони це зроблять навіть у чужому місті, яке стало для них рідним.
Через 20 років після початку свого шляху на Житомирщині у 2017 році наша героїня Указом Президента України від 27 березня отримує звання Заслуженої артистки України.
Варто також додати, що актриса за своє життя не лише зіграла десятки ролей на сцені нашого театру, а й має у послужному списку роль у картині “Незламний” режисера Петра Авраменка. У картині про Сергія Корольова, яка отримала статус легендарної Ольга отримала роль бабусі великого авіаконструктора, що ще раз підкреслює безсумнівний талант Заслуженої артистки.
Всі, хто особисто знайомий з Ольгою відзначають актрису, як людину з неймовірною веселою вдачею, яка випромінюється не лише в житті при особистій розмові, а й через фотографії в соціальних мережах, де Ольга ділиться з своїми шанувальниками своїм життям.
Звісно, що наша героїня невідома широкому загалу співвітчизників і від цього на душі стає дещо сумно, адже ця людина справді заслуговує більшого. Та певне так мало статися і Ольга щаслива з того, що має на сьогодні. А що ще бажати від життя, коли є сім’я, улюблена професія і шана від глядачів і любов земляків.
У просторі інтернету зазвичай пишуть про дуже знаменитих артистів. А хто сказав, що актори театру не заслуговують на ту ж увагу зі сторони глядачів, тож варто ламати ці стереотипи і хоч зрідка згадувати тих, хто дарує творчість глядачу загалом зі сцени театру.
Віримо, що Житомир для Ольги і її родини став другою Батьківщиною. Тож “Пані Ольга, ласкаво просимо додому”.
