Розвиток театрального мистецтва в Житомирі мав швидкий та бурхливий початок. Саме у губернському місті заснували один з перших стаціонарних театрів на Волині та активно продовжували розвивати цю культурну сферу. Під впливом владної цензури, а згодом в умовах воєнного та післявоєнного стану, театрали продовжували створювати прекрасні спектаклі, які там подобалися публіці. Далі на zhytomyr-trend.
Театральне мистецтво стає доступним для всіх
1882 став роком заснування Житомирського драматичного товариства, яке ставило за мету – розвиток місцевого театрального мистецтва, залучення більшої кількості талановитих артистів, навчити глядачів ширше розуміти зміст постановок, а згодом закохати їх у різноманітний театральний світ.
Товариство влаштовувало драматичні вечори, цікаві вистави, літературні читання, тощо. У виставах брали участь аматорські колективи, інколи долучали професійні гастрольні трупи. Колектив Товариства впровадив також цікаву ініціативу, аби і не багаті містяни мали змогу відвідати театр, безкоштовно даруючи квитки. Це спровокувало у свою чергу матеріальні проблеми. Аби в майбутньому уникнути таких недоліків, керівництво планувало створити свою аматорську трупу та віднайти власне приміщення. Крім того, вони активно почали співпрацювали з іншими громадськими об’єднаннями, аби надавати більшу благодійну допомогу потребуючим. Наприклад, певну частину коштів за перегляд п’єси Чехова “Ведмідь” (1899) віддали постраждалим на Поволжі через неврожай.
Не зважаючи на суттєві успіхи Житомирського драматичного Товариства, його діяльність була припинена.
Гастролі кращих артистів драми та музики у Житомирському театрі
На початку ХХ століття сталася значна подія – прокладання залізничного шляху від Бердичева до Житомира, прив’язуючи останній до розгалуження залізниці південно-західної частини російської імперії. Внаслідок чого до міста стали приїздити найкращі актори та артисти.
Культурне життя стало іншим, піднялося на вищий рівень, адже місто почали відвідувати з гастролями кращі оперні таланти, представляючи репертуар творів класиків Західної Європи та росії. “Галька” С. Манюшка, “Бал-маскарад”, “Ріголетто”, “Трубадур” Дж. Верді, “Богема” Дж. Пуччіні, “Руслан і Людмила” М. Глинки, “Пікова Дама”, “Мазепа”, “Євгеній Онєгін” П. Чайковського, “Князь Ігор” О. Бородіна.
В 1910 році утримувач театру Бєляєв запросив на гастролі до Житомира італійську трупу оперних артистів Гансалеца, які представили місцевій публіці кращі твори опери Європи.
Крім культурних вечорів для заможної публіки, інколи траплялися благодійні акції, коли трупа мала змогу дати безкоштовні концерти для незаможних верств населення. Завдяки цьому бідні житомиряни долучалися до світу прекрасного, відкриваючи для себе щось нове та дуже цікаве. Звичайно, не усі гастрольні артисти могли дозволити собі влаштовувати подібні пропозиції, адже іноді вони не могли закрити свої власні фінансові питання.
Особлива роль у становленні музично-театральних жанрів в Житомирському театрі відводилась оперетам. Гастролі польської оперети під керівництвом Мишковського в 1905 році викликали неабикий інтерес та полюбилися глядачам Житомира.
“Незалежний театр” у Житомирі
У будинку колишнього Дворянського зібрання у 1922 по 1923 рік діяв український “Незалежний театр”. Основним натхненником та засновником став відомий український театральний актор Степан Бондарчук. Завдяки підтримці дружини Софії, діяльність театру внесла новий виток розвитку театрального мистецтва Житомирщини. На сцені театру виступали талановиті артисти – Поліна Самойленко, Павло Кудрицький, Степан Бондарчук, Зоя Гайдай, Борис Тен та інші. Після закриття театру деякі актори пішли працювати у видатний український театр “Березіль”.
У серпні 2017 року на фасаді будинку по вулиці В. Бердичівській, 32 урочисто розмістили гранітну меморіальну дошку, щоб назавжди вшанувати діяльність визначних артистів “Незалежного театру”.
Блискучий Володимир Магар у театральному житті Житомира
У 1936 році молодого талановитого Володимира Магара назначають керівником українського музично-драматичного театру в Житомирі. Через рік театр було перейменовано в театр ім. Щорса.
За кілька років митець створив нову театральну історію, приділяючи багато уваги якості поставок. На сцені грали як і класичні, так і сучасні п’єси. Глядачі були в захваті від реалістичності декорацій, виразних “наповнених” образів, цікавих та яскравих постановок.
Відновлення театральної діяльності після Великої Вітчизняної війни
Після закінчення військових дій, житомиряни вперше побачили театральну виставу восьмого січня 1944 року. Це була відома п’єса Івана Котляревського “Наталка-Полтавка”. Ця подія окреслила новий старт для обдарованого колективу Житомирського обласного музично-драматичного театру.
З 1959 року по 1963 режисером Житомирського драматичного театру був Микола Дмитрович Станіславський, український режисер драми, учень геніального Леся Курбаса.
Згодом до управління та організації театральної діяльності в театрі приступив молодий режисер Олександр Горбенко, за ініціативи якого була поставлена вистава за твором М. Стельмаха “Правда і кривда”. Дана театральна постановка викликала неабиякий резонанс у суспільстві, адже торкається найболючішого – проблеми добра і зла на теренах українського села.
В 1966 році на головній площі міста Житомира побудували нову будівлю, яка включала в себе велику та малу глядацькі зали, залу для репетицій та службові приміщення. Це стало відправною точкою для успішного розвитку культури міста та продовження вікової історії театрального життя на Житомирщині.
В 1981 році Житомирському обласному музично-драматичному театру було присвоєно ім’я славетного українського митця, обдарованого драматурга Івана Кочерги. Його відома одноактна п’єса “Зубний біль Сатани” стала справжній сценічним дебютом.
Український режисер, театрознавець Леонід Іванович Данчук був керівником театру з 1991 року. У репертуарі відомі п’єси: “Моя чарівна леді” Б. Шоу, “Весілля ФІгаро” Бомарше, “Король вальсу” Й. Штраус, “За двома зайцями” М. Старицького, “Мазепа” Б. Лепкого, “Коханий нелюб” Я. Стельмаха.
ВІд 1993 року у театрі працював відомий композитор, педагог та диригент Олександр Михайлович Стецюк. Завдяки його плідній праці у театрі запрацював фаховий колектив оркестру. Крім того, він був відмінним диригентом усіх музичних вистав та святкових концертів.
Сучасне театральне життя
2005 рік став переломним у культурній сфері міста та в театральному житті загалом. Нову історію Житомирського музично-драматичного театру починають писати: директор Наталія Ростова та художній керівник Наталія Тімошкіна. Спільні зусилля над розвитком та вдосконаленням театрального життя зумовили процвітання та закохали в себе ще ширший круг глядачів.
Театральний колектив театру бере участь у різноманітних фестивалях на території України та за її межами. Результати вражають, адже досить часто виборюють перші призові місця.
У 2009 році перемогли у номінації “За кращий акторський ансамбль” з театральною постановкою “Божі тварі” на Міжнародному фестивалі «Данапріс».
2010 рік приносить перше місце у Відкритому регіональному фестивалі театрального мистецтва з постановкою “Одруження” М. Гоголя, режисера Петра Авраменка.
Житомирський драматичний театр набув статусу “Академічний” у 2012 році, а в червні 2017 року був визнаний найкращим серед театрів України з відомою постановкою Івана Франка “Украдене щастя”.
На ХХ Міжнародному театральному фестивалі “Мельпомена Таврії” у 2018 році вистава відомого режисера Петра Авраменка “Вій” стала фаворитом серед найкращих постановок.
Геніальний колектив театру кожного дня вдосконалює свою щоденну завзяту працю, аби представити житомирському глядачеві видатні твори української та зарубіжної драматургії, музичної класики, веселих вистав для дітей та різноманітних концертних програм. Щосезону готує особливі театральні прем’єри, на які так очікують місцеві театральні шанувальники.
Житомир дійсно може пишатися своєю театральною історією, інколи вона була досить складною та непередбачуваною, проте завжди віднаходила відгук по іншу сторону сцени. Незважаючи на сучасне життя, яке перенасичене цифровими гаджетами, Житомирський драматичний театр ім. І. Кочерги і далі збирає повні зали задоволених глядачів.
